• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • СТОРІНКА ПСИХОЛОГА

Психологічна готовність до навчання у школі

Готовність до шкільного навчання – це сукупність морфофізіологічних особливостей дитини старшого дошкільного віку, яка забезпечує успішний перехід до систематичного, організованого шкільного навчання.

Готовність до шкільного навчання — це бажання та усвідомлення необхідності вчитися.

Готовність дитини до школи визначається з огляду на те, наскільки вона відкрита до здобуття нових знань і навичок, що допоможуть їй у майбутньому знайти гідне місце в суспільстві та задовольнити особисті потреби.

Важливо , щоб дитина була фізично готова, тоді вона менше буде втомлюватися під час шкільних уроків, і відповідно — буде мати гарні результати у навчально-виховному процесі. До того ж добре розвинені м’язи сприятимуть вправному володінню дитиною власним тілом під час рухливих ігор, змагань, взаємодії з товаришами. Для успішного оволодіння письмом важливим є розвиток дрібної моторики рук.

Якщо ви стежили за здоров’ям дитини , зуміли організувати її правильне харчування, якщо вона не просиджувала багато часу за гаджетами, а багато рухалася; малювала, ліпила, вишивала, в’язала – то це є запорукою гарної фізичної форми , необхідної для навчання в школі.

Наявність у дитини бажання вчитися – так звана мотиваційна готовність. Цей вид готовності передбачає ставлення до навчальної діяльності як до суспільно значущої справи та прагнення до отримання знань. Передумовою виникнення цих мотивів є загальне бажання дитини вступити до школи та розвиток її допитливості.

Для того щоб дитина успішно навчалась у школі, вона передусім повинна прагнути до нового шкільного життя, нового формату навчальних занять, відповідальних доручень. На виникнення такого характеру прагнень впливають ставлення до навчання близьких дитині дорослих людей, а також її однолітків.

Для дитини, яка готується вступити до школи, важливим є не лише ставлення до процесу навчання загалом, а й до вчителів, однолітків та до самого себе зокрема. Фахівці вважають, що на кінець дошкільного розвитку повинна формуватися така форма спілкування дитини з дорослими, за якого дорослий стає для дитини незаперечним авторитетом, взірцем для наслідування та діловим партнером.

Дитина повинна розуміти, що на уроці не можна говорити на сторонні теми, ділитися своїми переживаннями, а можна лише відповідати на поставлені запитання і самому ставити запитання з теми, попередньо піднявши руку.

Мотиваційна готовність до школи передбачає також певне ставлення дитини до себе. Продуктивна навчальна діяльність вимагає адекватного ставлення дитини до власних здібностей, результатів роботи, поведінки, тобто певного рівня розвитку самопізнання.

Як вести себе батькам , щоб забезпечити мотиваційну готовність дитини?

Про школу, про вчителя говорити тільки хороше (кому захочеться вчитися в поганій школі і слухати поганого вчителя).

Пояснювати дитині, що в школу йдуть вчитися і якщо щось не виходить відразу – то це нормально, при бажанні навчишся.

Після занять запитувати, про що сьогодні дізнався, чого навчився, а не хто сьогодні краще прочитив: ти чи Іван?

Розумова ( інтелектуальна) готовність — це наявність у дитини світогляду, запасу конкретних знань.

Розвиток інтелектуальної готовності дитини до навчання в школі передбачає: диференційоване сприймання, аналітичне мислення, раціональне ставлення до дійсності та послаблення ролі фантазії, логічне запам’ятовування, інтерес до знань, до процесу їх отримування, оволодіння на слух розмовною мовою, відсутність дефекті мови, розвиток дрібної моторики рук та зорово-рухової координації. Розвиненою має бути допитливість, бажання пізнавати все нове. Розвиненими мають бути образні уявлення, пам’ять, мова, мислення, тобто всі психічні процеси.

Дитині, яка вступає до першого класу, необхідний певний запас знань про навколишній світ: про предмети та їх властивості, явища живої і неживої природи, про людей, їхню працю та інші боки суспільного життя, про те, «що таке добре і що таке погано», тобто про моральні норми поведінки.

Важливе значення має орієнтування дитини у просторі та часі. Буквально з перших днів перебування у школі дитина отримує вказівки, які неможливо виконати без урахування просторових ознак речей, без знання напрямків простору( вправо- вліво, вверх – вниз, під – над, попереду – позаду) .

Уява про час і відчуття часу, уміння визначити, скільки його минуло, — важлива умова організованої роботи учня в класі, виконання завдань у вказаний термін.

Особливо високі вимоги школа ставить до мислення дитини. Вона повинна вміти виокремлювати істотне в явищах навколишньої дійсності, уміти порівнювати їх, бачити подібне та відмінне; дитина повинна навчитися міркувати, знаходити причини явищ, робити висновки.

Емоційно -вольова готовність — уміння дитини діяти відповідно до зразка та здійснювати контроль шляхом зіставлення з ним як з еталоном (зразок може бути поданий у формі дії іншої людини або правила).

Емоційно-вольову готовність можна вважати сформованою, якщо дитина вміє ставити цілі, приймати рішення, окреслювати план дій, докладати зусиль щодо його реалізації, долати перешкоди.

Уже в дошкільному віці дитина опиняється перед необхідністю долати труднощі, що виникають, і узгоджувати власні дії відповідно до поставленої мети. Це призводить до того, що дитина починає свідомо контролювати себе, управляти своїми внутрішніми та зовнішніми діями, пізнавальними процесами та поведінкою загалом. Це дає науковцям підстави вважати, що вже в дошкільному віці виникає воля. Вольові дії дитини дошкільного віку мають певну специфіку: вони тісно співіснують з імпульсивними діями, які виникають ситуативно під впливом почуттів і бажань.

У дитини сформованими мають бути поняття «треба», «можна», «не можна». Для того, щоб у дитини розвивалися вольові якості, дорослі повинні організовувати її діяльність, пам’ятаючи, що вольове зусилля напряму залежить від ступенів складності завдання та часу, який відводиться на його виконання.

Комунікативна готовність — наявність довільно-контекстного спілкування з доросли ми та з однолітками.

Дуже важливим є володіння вмінням зв’язно, послідовно, зрозуміло для оточення описати предмет, картинку, подію, передати хід своїх думок, пояснити певне явище, правило.

Дитині вже в перші дні свого навчання в школі потрібно буде налагодити відносини з іншими, незнайомими їй дітьми та дорослими: мати необхідні вміння інтегруватися в дитячий колектив, діяти спільно з іншими, уміння поступатися і захищатися.

Особливе місце в готовності дитини до школи займає оволодіння спеціальними знаннями та навичками, які традиційно належать власне шкільним, — грамотою, лічбою, розв’язуванням математичних задач. Початкова школа розрахована на дітей, які не одержали спеціальної підготовки і починають навчання із самого початку. Тому ці знання і навички не входять в поняття готовності дитини до шкільного навчання.

Разом із тим значна кількість дітей, які вступають до першого класу, уміє читати, а лічбою у певною мірою володіють усі діти. Оволодіння грамотою й елементами математики в дошкільному віці може впливати на успішність шкільного навчання. Допоможе дитині вчитися у школі й засвоєне поняття числа, деяких інших початкових математичних понять.

Використані матеріали сайту http://www.osvitaua.com/2017/03/57061/

Кiлькiсть переглядiв: 337

Коментарi